Інколи так хочеться і те, і це.
Інколи не хочеться нічого.
Не знаєм, куди нас мить перенесе
Чи лишить відблиск тиску німого.
Інколи так хочеться усіх, усе побачити
У своєму житті
І чесно так хочеться усіх за все пробачити
У кожному злитті.
Інколи так хочеться не спати
Ні в день, ні зоряної ночі,
Так хочеться, мов вогник, палати,
Стежити, щоб не закрились очі.
Інколи так хочеться здатись,
Бо не вдається усе чи щось зробити,
Оманним спокусам віддатись.
Так, ні, чи варто глуху стіну розбити?
Інколи так хочеться просто жити
Без всяких турбот, без всяких проблем,
І горе, і радість – все пережити,
Зануритися в світ цікавих тем.
06.07.2017
