Не просто зустріч і не просто кава,
Я рідко так раділа у житті.
Та непроста любов, буває, справа
І не завжди усі у ній святі.
Пір'їнка я, мене ще не схопили,
А значить не настав ще слушний час.
Але любов нам додавала сили
І цього не відняти вже від нас...
Життя швидке, нестримне і шалене,
Не знаю що ще далі нам гряде,
Ти погляд свій обернеш ще до мене,
Зустрінемось ми знов не знаю де.
Я буду плямкою на сірім фоні,
Яскравою лиш для твоїх очей,
І почуттів вогонь ударить в скроні,
Мене впізнає славний Прометей.
Хоч я до скель обставин ще прикута,
І мій орел весь час мене клює,
Сама колись з нас доля зніме пута,
І я знайду по-справжньому своє
певне, у кожного є своя скеля, свій кат і своя надія. гарно написали. знайомі і водночас дуже індивідуальні образи по-особливому передали глибину особистих переживань ЛГ
