А що залишається?.. Вижити просто:
Себе присвятити буденним ділам,
Не думати з ким ти ідеш в нашу осінь,
В полон не віддатись болючим ночам…
Дивитись на дощ: як стіка по краплинах —
«Змінила на сірість я днину ясну!»
Забувшись, промовити: «Чув у новинах?» —
Почути у відповідь тишу німу…
Коли я з тобою — дні сповнені сенсом!
Чому ж намагаюся вбити любов?
Заскалки із серця позбутися лезом,
Оманливий спокій шукаючи знов...
Саму би себе зупинити: «Не треба!
В коханні не варто іти напролом!»
Та птахом впаду, відречуся від неба,
Торкнуся асфальту безсилим крилом...
Без запитів серце кохає — не гугли!
Та рішення прийнято, бути тому!
Колись хтось безжальний, напевне, придумав,
Що так буде краще!.. А краще кому?!..
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878280 - оригінал російською
