Вокзал радів і плакав, і сміявся
Летіли в вічність радощі й жалі,
Перон у щасті і сльозах купався
Десь стук коліс ніс долі по землі.
І ми стояли мовчки тут з тобою
В очах надія - ніжність аж пече,
А небо з нами гралось таїною
Не знали ми чи стрінемося ще.
Вже стук коліс роз"єднує нам руки
Як поцілунок дотик вітерця
Затих вокзал - перон стелив розлуку
Лише коханню вірили серця.
Галина Грицина.
