Утікай назавжди і скоріше вернись.
І пізнай, що за тими морями,
Звідки хвилі великі раптово взялись,
Що трясуть вверх і вниз кораблями.
Хвилі мінливі взялися штовхать
Ті великі водні масиви.
І взялися потоки стрімкі руйнувать
Людські гнізда - будинки шумливі.
Утікай ти далеко, і вертайся туди,
Де море стискається з ґротом.
Де будинок стоїть, в якому ріс ти,
Що згубила вода його ротом.
Чому ти так довго додому не йшов,
Як сказали вертайся раніше?
І ось ти нарешті на берег прийшов,
Коли море стало ще зліше?
Ти просто вагався чи дав капітан
Тобі знати, що в тебе є доля?
Чи сказав тобі той на небі баклан,
Що ти вже у полоні у моря?
А за морем свобода, скарби і пригоди
Що так тебе сильно манили.
Чи то так вони для твоєї незгоди,
Чи так просто водою топили?
Утікай назавжди і вернися прудкіш,
Туди, де чайки клекочуть.
Забудеш ти в морі скорботу скоріш,
І гратися хвилі захочуть.
Утікай назавжди і уже не вернись.
І пізнай, що за тими морями,
Звідки хвилі великі раптово взялись,
Що трясуть вверх і вниз кораблями.
20.04.20
