1. Балада про Північний курс
Я бачив – зранку в море вийшли
три брига повз гучний прибій.
Вітрила їх були біліші
за хмари в далечі морській.
Один з них курс узяв на захід,
з них другий повернув на схід,
на північ третій линув птахом
через підступний гострий лід.
– «Щасти» – всім трьом бажали рідні,
та все ж гадати не берусь
чому на північ не на південь
з них третій бриг обрав свій курс?
За рік два кораблі у піні
у порт прийшли здолавши вир,
а третій, що поплив на північ
чекають рідні ще з тих пір.
Коли вночі штормові хвилі
несуть уламки на пісок,
здається, що це той вітрильник
в порт повернувся від зірок.
В житті буває, нас лишають
кохані люди нам близькі̀,
нас залишаючи, рушають
у даль, де світять їм зірки.
А ми в турботах принагідно
п'ємо небес далекий блиск,
бо дуже віра нам потрібна,
що ще зустрінемось колись.
16.07.2020р.
2. Балада про морського вовка
Я на острові знаходив скарб,
крізь шторми тримав курс на зюйд – вест,
я на гребні хвилі, як Ікар,
між зірок здіймався до небес.
Я все рідше згадую свій док,
я забув про рідну сторону
і карбуючи на сходах крок,
я на вахту йду, як на війну.
За відзнаку – шабельний рубець,
абордажний спогад на чолі,
а яванка, хай їй буде грець,
слід ножем лишила на щоці.
Мені ром – і мед і пастила,
і таверна мені рідний дім
до відпливу, аж коли щогла
за вітрилом полетить своїм.
У житті давно я зрозумів,
що в глибінь морську судився шлях:
я на вахті чув сирени спів –
не позбутися його ніяк.
27.08.2020р.
3. Балада про маяк
Якщо у далечі морській
темніє, доглядач старий
на вежі робить світ яснішим.
Колись він плив на зло штормам,
як буревій вали здіймав,
тепер показує курс іншим.
Посеред зоряних безсонь
він свій запалює вогонь,
який спалахує примарно
в незвіданих чужих світах,
спрямовує на вірний шлях,
щоб кораблі пливли не марно…
Він заглядає без зусиль
через високі гребні хвиль
та бачить в штормовій безодні,
як даль долають кораблі
там, поза межами Землі,
там, де блищать зірки холодні.
29.09.2020р.
