Прокинься месник України!
Луна вже спить, пора нічная,
Туман повзе, рай засинає,
І мов життя нема, - спинить
Так хочеться отую мить,
Коли ще вірили у долю.
Коли були ми молоді.
Та на крилах у рай літали
Й ходили босі по воді.
А ніч зірками вже ридає.
І пес завив як вовк у раї.
І цвинтар січовий мовчить.
Там отаман старезний спить.
Птахи кричать, немов з хмарини
Прокинься месник України!
Прокинься, козаків збуди
Та рай святий знов захисти!
А. Букреєва-Стефко
