Невже й тепер, так само як тоді,
Замовкло все - бо розп"яли Ісуса?
Земля постала в горі і журбі
А далі що...? Загадувать боюся...
Невже так само - в тиші чути дзвін?
Одне життя в щоденній круговерті,
Ішов на смерть за нас так Божий Син,
Його любов була сильніша смерті.
В цей день так само - хоч пройшли віки
Світ знову перед вибором спинився,
Йому сплітаємо тернові ми вінки
Бо Хрест Його прикрасою зробився.
Так сумно, що у кожного свій Бог,
Що вічне замінили ми на тлінне,
З нас кожен має перед Ним свій борг
Пора вже, люди, стати на коліна.
Галина Грицина.
