Там де сивиї смереки,
Й гір торкаються лелеки,
Із джерельця під скалою,
Що висить на кручі,
Вибіг в світ малий Струмочок,
Веселий, співучий.
Яром поміж рівчачками,
Побіг по долині,
В далину ту недосяжну,
Там де гори сині.
Від хмаринки взяв краплинку,
Хай малесеньку частинку.
Взяв ковточок у кринички,
Ще й холодної водички.
Братів зустрів та й обнявся,
Сили їхньої набрався.
Побіг далі ще швидчіше,
У долину сміливіше.
Там зустрів сестричку –
Дощову водичку,
Задзюрчав, як засміявся,
Он яким я гарним вдався.
Біг він довго лісом – гаєм,
Біг ще й там – де ми не знаєм.
Та й прибіг до річки –
Старшої Сестрички.
Люба й гарная Сестриця,
Ось тобі моя водиця,
То візьми мене з собою,
Разом підемо водою.
Сам боюся я втомлюся,
В чужім краю загублюся.
Чи в землі розтану,
Й бігти перестану.
Хочу я в долину,
Бо в горах я згину.
Хочу Моря-Океану,
З ними я великим стану.
Буду води там здіймати,
Кораблі на дно пускати,
Буду Дощ і Сніг жбурляти,
І велику владу мати.
А вселеньку Сушу,
Я візьму за Душу.
Каже Йому річка,
Старшая Сестричка.
Нащо тобі брате,
Такії розбрати.
Маєш чисту воду,
Та гарную вроду,
Маєш мов дзвіночок –
Чистий голосочок,
Он біжи в долину,
Напої травину.
Заспівай он Вуху,
Й сам течи щодуху.
Не послухав річку –
Старшую Сестричку,
Та й втопив у воду
Свою гарну вроду.
В’ється річка – невеличка,
Десь, кудись біжить водичка..
Хвилька водну гладь морочить,
І тихенько берег точить…
Так спішить водою грає,
До чужого збігти краю.
Залишити рідні гори,
Щоби вийти на простори.
Загубивсь Струмочок –
Срібний голосочок,
Та й втопив у воду
Свою гарну вроду.
Біг би сам тихенько,
Дзюркотів миленько,
Й ніс би радість всюди,
Щоб раділи люди.
©08.06.2011. В. Небайдужий.
ID:
917776
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.06.2021 08:26:11
© дата внесення змiн: 25.06.2021 08:26:11
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
