Не станеться дива, мабуть всі мольфари,
Давним вже давно віщують за гроші,
Іржавіють, десь в старих скринях, фанфари,
Що славили всіх до крові охочих.
Занедбані сурми, що рвали повітря,
Коли з коня тіло вмить падало вниз,
Вже лати між брухтом, кольчуги в ганчір`я,
Й рука не тримає вверх меч або спис.
І звабити погляд жіночий не здатен,
Не йдуть за один поцілунок на смерть,
А з тих, хто ще вміє, мов лицар кохати,
Бездушні людці собі зроблять мішень.
Нема в світі дива…Ворожки, мольфари
Розкажуть, що хочеш почути лиш ти,
Торгують тілами розпещені дами
І світять рекламні над ними щити.
Ховаються в панцирах люди-мутанти,
Мов равлики носять повсюди броню,
Колись оголяли в дуелях клин шпаги,
Тепер лиш слова про походи й війну.
Без мрії, без кредо, без віри і сенсу,
Поїсти та спати, без Бога в душі,
Любові нема тільки потяг до сексу…
І самозакоханість в римах віршів.
Не станеться дива, майбутнє в тумані,
Романи про пристрасть не в моді давно,
Сидять в соцмережах некохані пані,
А «лицарі» п`ють свіже пиво й вино.
