Хто ж вам сказав, - минає час?!
Погляньте - та ж земля, ті ж зорі!
Та тільки ми уже не ті...
Та тільки, ми, старці,
Шукаємо шляхи до долі...
Невпинно ми турбуємо богів,
Бракує нам кохання в сьогоденні...
Ми згадуємо, тих, коли вони,
вже відлетіли назавжди,
Та все ж без них так
мерзнуть руки у кишенях.
А час стоїть...На місці свОїм зорі,
От, тільки світять неохоче...
Блукають люди по землі,
Всі грішні долі...
А, під землею ті боги,
І лава в душах їх клекоче...
