|
Зима...мороз...холодний вітер...
У місті всі кудись спішать...
Той ритм не спинить навіть вечір-
Там ліхтарі, мов вартові стоять.
Їм невідома втома, холод-
Стоять в покликанні своїм,
Дарують світло, женуть морок
Й зігріють в просторі нічнім...
А я іду, не поспішаю-
Нелегко бігти повсякчас...
Ідуть сніги, я розглядаю
Красу зими в вечірній час.
І так чомусь мені привітно
І легко стало на душі,
Немов мороз скував надійно
Печаль, думки, тривоги злі...
І ось навкруг- не непогода,
Не вітер, не січуть сніги,
А зимньої природи врода
В сяйві вечірньої пори...
Стоять дерева в біле вбрані,
Немов зібрались на парад,
Блищить при світлі їхнє вбрання,
Мабуть, найкращий їх наряд.
Ялинки- ніби їхні панни,
Одна другої красивіш...
Покрій їх шат- секрет незнаний,
Хизуються - а хто гарніш?..
В шерензі велети добірні,
Незрушні навіть на вітрі...
На них - мундири світлосрібні,
То - справні, добрі ліхтарі.
Пороша починає танці!..
Маестро Вітер спонука!...
Скінчиться казка рано-вранці,
Бал править чарівна Зима...
А я, мов свідок непомітний,
Зі мною- Місяць підгляда,
Між хмарами, ледь-ледь примітний,
У білому сидить, як я...
І, надивившись ту виставу,
Де режисери - ліхтарі,
Біжу щаслива, маю справи,
Та на душі - світліш мені...
ID:
934759
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 23.12.2021 23:41:23
© дата внесення змiн: 23.12.2021 23:41:23
автор: Зінаїда Супрович
Вкажіть причину вашої скарги
|
