СТІЛЬКИ болю і, СТІЛЬКИ... ЛЮБОВІ...
Світло завше розсіює морок...
Такі різні й такі однакові
Долі... Їх ще опише історик.
І напишуться безліч романів,
І поезій про них теж напишуть...
Не зітре хай Господь їхніх планів,
Тих, хто довго так мріяв про... тишу.
СТІЛЬКИ болю і, СТІЛЬКИ... ЛЮБОВІ...
Жаль, не всім їм судилося жити,
Обірвалось життя на півслові...
Та безмежну любов все ж не вбито.