а ми мчимо на самокаті
веселі гомінкі й строкаті
задерши знов носи кирпаті
пустивши час на самоплив
і навіть вдень коли розумні
земні й притомні чемні й сумні
нам оголосять тут свій сумнів
наш час не схибить й поготів
ми не відчуємо образи
серед юнацької оази
росте і сонях і бур’ян
погляньте вгору там пегаси
б’ючи копитом в тулумбаси
іржуть на дивних городян
141022