Осіннє небо тихо плаче знову.
Схиляє хмари сумно до землі.
Живим Руслана ждали всі додому.
Та жах! Герой вернувся у труні.
За що життя його так покарало?!
Йому б ще жити, зовсім молодий.
Рашиська погань мрії обірвала.
О, скільки орки принесли біди.
Не залякати нас, вороже стадо,
Та не здолати відданих бійців.
Ще буде помста всім за кожну хату.
Ви в землю ляжете кінці кінців.
Пробач, Руслане. Ти пробач земляче.
Хотіли дуже, щоб ти був живим,
Щоб свято перемоги з нами бачив.
Нажаль війна забрала... Не дожив...
