А нам не темно, геть не темно -
ми світим світлом із душі.
Любов і віра... все взаємно,
а біль - зливаємо в вірші.
А нам не темно! Світлі люди
собою нам освітять шлях.
Сьогодні є, і завтра буде!
Усе, що маємо в боях,
ми виривали з горла ката -
з його кривавих пазурів.
Він - ненаситний, та розплата
вже ген за рогом! Не зумів
зламати волю й автентичність?
Уже й не зможеш, кате, зась!
Твоя надумана величність
на днищі пекла розляглась.
А нам не темно, геть не темно!
А нам не холодно, бо ми
любов'ю гріємо взаємно
і огортаємось крильми
всіх тих, кого ви в нас забрали -
їх світлі душі світять нам.
Віками рили ви й копали
для нас могилу? Вийшов храм -
один на всіх... Ми всі - єдині!
І не збагнути вам чому!
Збагнути можна це людині,
а ви - не люди. У пітьму
зігнали вас, як очумілих,
повиривавши очі вам.
Тепер же диких й одурілих,
як м'ясо кидають. Рабам
бо і не гоже мати слово -
ви ідете сліпі сліпці!
Ідіть, на смерть безпомилково,
собаки пекла (на ланці).
А нам не темно, геть не темно -
ми світлом світимо душі.
Надія й віра... Все взаємно.
І ЗСУ... А ще - вірші...
