Закохуватись пізно, вір мені.
Я спробував, не вийшло аж ніяк.
Вона ховалася за блиском, пір'ям і
Була гарнішою серед дівчат.
Влаштовував їй пир, а у вині
Побачив всю нікчемність своїх справ,
Тож, чим я кращий від свині,
Що у смітті вбачає скарб.
Повірив в те, що вир - на дні,
Настільки опустився сам.
Абсурдність - мати дій моїх,
Гукни, я прибіжу, ще й лапу дам.
І сподіваючись, що вирву гній,
Прихований в її страшних лісах...
В цій казці переможець - змій,
А принца з'їли в нього ж на очах.
