Греків ліс
Моя маленька батьківщина,
Затишна Умань...Греків ліс...
Щасливою була твоя година,
А часом гіркою від сліз.
Поети надихалися тобою,
Зростали парки помахом руки,
Тут зходились в затятому двобої
Із козаками турки і ляхи.
Тут Залізняк із Гонтою братались,
Йдучи разом на ворогів,
Тут ми із донькою гуляли,
Серед розложистих ярів.
Тут було все, окрім одного -
Сліпої смерті, що як крук,
Шугнула в присмерку раптово,
І спопелила все навкруг.
Зненацька, грубо і безжально,
Мов непотрібний всім бур'ян,
Невинні душі вранці рано,
Навічно вирвала з життя.
Тіла, знівечені бетоном,
Лягли у землю на віки,
А душі, журавлиним клином,
До Бога, в небо потяглись.
Вони з дощами повернуться,
Із зорепадом чарівним,
Сніжинкою щоки торкнуться,
Крилом метелика м'яким...
Заради істинної правди,
До себе їх, Господь, прийми!
Ми пам'ятатимемо завжди,
Число трагічне - двадцять три.
