Ти моє полонила серце,
Коли стрілася нам війна.
Світ змінила для всіх вона –
Взулись ми у солдатські берці.
Частувала нас доля щастям
Бо ж кохання сильніш війни,
Ні, не мали ми в тім вини,
Що в окопі пили причастя.
Я кохав тебе до безміри
І кохатиму до кінця,
Бо рідніш не стрічав лиця.
В щастя наше сам Бог повірив.
Ти для мене – моя лебідка.
Знав: цей вибір – на все життя,
Та злетіла ти в даль буття –
Серце зранене цьому свідком.
Я ж без тебе, мов птах безкрилий,
Хоч народжений, щоб літать.
Ти для мене тепер свята.
Інший світ ти мені відкрила.
Пахнуть весноньки не для мене,
Замерзаю посеред літ.
Помарнів геть без тебе світ.
Кров холоне в живих ще венах…
1.09.2023.
Ганна Верес Демиденко
На жаль, мені цей стан знайомий. Адже я теж птах лиш з одним крилом. 
