Kлер Клер: Цей вірш із назв його віршів, тому це не тяжко, бо ти просто римуєш скарби його енергії і глибини його думок.
І, справді, дуже тяжко прийняти, що вірші - все, що лишилось.
Що йдуть гідні, а ми стаємо сиротами без них.
Kлер Клер: Для мене цей вірш останній не прочитаний, читаю його і можу сказати, що ти - все... і скрізь, що ти більший за тіло, за кожне твоє слово, більший за подих, але і більший за всяку біль для тих, хто усвідомлює безцінність всього того,що було в тобі.
Kлер Клер: Для когось небо тепер завжди буде кольору твоїх очей і для мене часом також.
Просто дуже сильно хочу, щоб ти це знав, знай, будь ласка.
Все проходить,але все лишається в той момент, коли стає частинкою нас.
Тому ти і там, але при цьому лишаєшся тут.
Зараз надсильно хочу вірити у Бога, щоб він попіклувався про тебе.
Найм'якшої хмаринки тобі, Герою.
Мені здається,що людству треба ще сильно старатися, щоб заслужити, щоб такі люди жили з нами поруч, а людство погано старається.
Біль...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
