Темна печаль бачила серпанок, і горе зустріла,
Липка, тягуча, темна печаль,
Знай, у жодному разі, мені тебе не шкода.
І проникаєш, поступово в дальні кути…
В своєму одязі злиденному з тривожної імли,
Варто лише наблизитися, руку простягнути,
І тут же спробуєш заглянути в душу,
Вже полонянка я у твоїх чертог
Стану я зрадницею пройдених доріг…
На очах - серпанку і немає погляду у далечінь
Тільки Божий лик у ту світлу печаль проник
В ній не згасне залишивши там світло
І своєю сильною рукою усуне він темну печаль,
І відлітає вона, не жаль!
У якусь дивну невідому далечінь
Ідуть вони дорогі серцю люди
Поряд ніколи їх вже не буде,
І у тебе залишиться лише світла печаль
