Вредна жінка, всім набридла.
Достала кажуть уже всіх.
У мене визиває сміх.
Старість хвороба,
Її потрібно нам кохати,
Коханням тільки лікувати.
У повноцінного життя
Лічби років уже нема.
Не так лікують і не тим
В моргу в гробах цей еліксир.
Війна лікує від морщин
Та старить наш народ цей млин.
Духовність, терпіння. кохання.
Хто доживе до признання?
Легко убити, то люди є ми?
Всіх переможе лише егоізм?
Кордони ж віками мінялись,
Народи віками стравлялись.
Як можна вже час повернути?
Невже це так важко збагнути.
У нас же одні протиріччя
І так вже не перше сторіччя.
Совок у народа ж в крові,
Невже ми собі палачі.
Це вже давно не працює,
Влада все це не почує.
Єднатись потрібно народам,
Не треба ні грошей, ні зброї.
Скажіть тут планета є ваша?
Єдине ж жиди поділили.
За кістку мов псів всіх травили.
Ми лиш частинка Землі.
Віра в життя, відказ від війни.
Цінності інші - майбутнє,
Щоденне життя без війни,
Ми не знаряддя війни.
Свинцем лікувати морщини?
Безумнимневже ми щось винні.
Єднатись усі ми повинні,
Всі території вільні.
Ні яких границць у цім світі,
Ми бога єдиного діти.
Проснись і всіх обніми,
Прости і у них попроси.
Ми не убивці, ми жертви.
Чому ж всі повинні померти?
Подумай про вічне життя,
Достатньо уже небуття.
