*****
Недоленька гіркая
Пробралася до нас.
Украй вона важкая,
Мов камінь. Темний час
Цей, наче ніч, окутав
Увесь наш рідний край,
Надів на нього пута,
Що сковують украй.
Скував він міцно ними
І душі, і серця.
Вони є вкрай міцними,
Та світлая мить ця,
Як їх ми розірве́мо,
Настане все ж, прийде́.
До неї й ми іде́мо,
Хай гул війни гуде
Іще. Вона ж назавжди
У ту прекрасну мить
Мине. Ми будем завжди
Із вами в мирі жить.
Ми житимемо в ньому.
Він житиме у нас.
І більш уже нікому
Його солодкий час
Не вдасться зупинити
Ні на єдину мить.
Ми в ньому будем жити
Й радіти лиш щомить,
Немов маленькі діти.
У кожному із нас,
Неначе гарні квіти
В весни та літа час,
Думки та почування
Цвістимуть кожну мить,
Допоки мить остання
Життя не пролетить.
Євген Ковальчук, 12. 01. 2023
