( переклад Андрій Рубан )
( Римська окупація Британії 300 р .н е.)
Легат , отримав я наказ – когорті йти у Рим .
До порту Ітіус плисти , а далі шляхом тим .
Легіонери на борту , закріплено щити …
Нехай хтось інший візьме меч , скажи мені не йти !
Я прослужив тут сорок літ , в дозорі , на стіні ,
Десь- інде кращого життя не віднайти мені .
Ще вчора я не розумів , та нині знаю я ,
Неначе хтось прошепотів , що це моя земля.
Тут воював і працював , собі зробив ім’я ,
У цій землі лежить мій син і вся моя сім’я
Тут час і праця і біда , тут служба і статут ,
Нехай зупиниться мій шлях – я залишаюсь тут !
Для мене море , землі , ліс – небачена краса ,
Як поєднать помпезний Рим й північні небеса ?
Вам вздовж Родануса іти , де квітне гарний сад ,
Там дозрівають у полях оливки й виноград .
До брами Арелату йти , а я лишаюсь там ,
Де наш твердий британський дуб протистоїть вітрам !
Старим Аврелія шляхом підете , о мій пан !
Там , де синіє в далині Тиренський океан .
Лавровий жде тебе вінець і слава та проте ,
Не зможеш ти забуть повік , як верес наш цвіте .
Залиш в Британії молю , тебе , о мій легат !
Дороги в лісі прокладать , чи вчить нових солдат .
Старі військові табори , охоронять кордон ,
Щоб незворушним був повік Імперії закон !
Легат , у страсі я стою перед лицем твоїм ,
Я прослужив тут сорок літ – не хочу йти у Рим !
Легіонери на борту , закріплено щити ,
Я став в Британії своїм – скажи мені не йти !
