Вода у ставку
і зелена тополя закохані,
цілими днями вдивляються
одне в одного.
Осіннім полуднем вітряним
гнівляться:
ворушить вода хвилями,
дерево — гіллям;
тривоги тополі
сплутались у ставку
із води тривогами.
Тепер, навесні, коли
повернулися любощі,
вечір увесь вони
мовчки цілуються.
Та пташина мала, що з тополі злітає
напитись води,
тишу цілунку порушує
сполохом тремким.
І тремтить тополина душа
у душі води.
Педро Салінас
___________
El agua que está en la alberca
y el verde chopo son novios
y se miran todo el día
el uno al otro.
En las tardes otoñales,
cuando hace viento, se enfadan:
el agua mueve sus ondas,
el chopo sus ramas;
las inquietudes del árbol
en la alberca se confunden
con inquietudes de agua.
Ahora que es la primavera,
vuelve el cariño; se pasan
toda la tarde besándose
silenciosamente. Pero
un pajarillo que baja
desde el chopo a beber agua,
turba la serenidad
del beso con temblor vago.
Y el alma del chopo tiembla
dentro del alma del agua.
Pedro Salinas