(трохи неправильний вірш)
Силиться повня листя втопити у зливі.
Вітер безжально зриває пожухле з гілок.
Друга година за північ, але ці щасливі.
Хто не робив з нас у ночі такі помилок?
Плачуть поети схилившись в думках до катренів,
то фабула їм не підходить, то рима не та…
Тіні примарні гуляють у парку між кленів
і марно їх силиться змити осіння сльота.
Ніч вибудовує сплутані схеми роману,
про двох, що під ранок не з холоду явно дрижать…
Любов не спливає титрами з телеекранів,
для тих, що із лави зігнати не зміг снігопад.
30.07.24р.
дякую.
