Падає з дерев жовте листя
Пахне мов ладан - золота осінь.
Вийде сонечко із захристя
Дарує ще тепло - небо просинь.
Запломеніли квіт жоржини
В променях сонця - бабине літо..
Осінь нам малює картини
Дарує блаженну мить ,ці квіти.
Стою дивлюсь на божу красу
Купаюсь мов в молоці - поміж хмар.
Тополя розпустила косу
Тріпоче серденько від диво - чар.
Виграє бурштинове море
Золоті крони клена край доріг.
Голубіє - небо просторе
А завтра їх покриє білий сніг.
Осінь стелить сизі тумани
То сонце ,то холодом пройме дощ.
Веде у листопад кохана
Дарує нам троянди білих руж.
2‐-‐-----------
2 варіант
Багряніє на деревах листя
Пахне мов ладан - Осінь золота.
Зійшло сонечко із захристя...
І хочеться , ще літечка тепла.
Пломеніють , як жар жоржини
Шукають ясне сонце поміж хмар.
Осінь малює нам картини
Сяє у золоті сад ,як янтар.
Пливуть білі хмарки по небу
Мов по синьому морі кораблі .
Закружляв в танці білий лебідь
У вирій за ним летять журавлі.
Попрощалось з осінню літо
Злетіло за обрій у тумани.
Дарує нам жоржини квіти
Стелить золотий килим кохана.
3---------------------
Ти говори мовою серця,
І запалюй у слові свято.
Пий , як чисту воду з джерельця,
Зігрій теплом, як рідна мати .
Ти говори мовою душі
Словом розбуди від сну , хто спить.
Світи ясним сонцем у вірші,
Щоб хотілось жити і любить .
Ти говори мовою землі,
На якій народивсь і живеш.
Сій золоте зерно на ріллі
Тоді красу божу осягнеш.
4‐------------
Не зустрітись ніколи нам з тобою
У мене - світанок, у тебе - вечір.
Біжить час , ріка - життя за водою...
Наша весна птахом в краї далечі.
А у мене на душі цвіте літо
А у тебе пізня осінь - Листопад.
Розлетілись з тобою ми по світу
Вчорашнє не вернути нажаль назад.
Вже сонечко низенько - надвечір'я
Жовте листя зриває з віт - Листопад.
Ти приходиш в сни ,як "Лебідь сузір'я"
А зранку сон розтане, як снігопад.
Час ставить круглу золоту печатку
Відриває сторінку в календарі.
Літо дарує нам квіти на згадку
Коли зима запалює ліхтарі.
Чудово!
