спіткало лихо серед неба
казнодійно-струнку канву
я жив для Тебе і живу без Тебе
чи то у затінку-гаю чи у раю
як світло згасне у кімнаті
заплющить очі тишина
і всі поснуть щасливі вбраті
у дивовижний clothes мов пітьма
стрункою вишитою шаллю
зійде роса на вишині
спітніє щастя завуально
змарнівши подихом вві сні
стрімколиходійна широка лампа
увімкне всі сирени у вогні
засліпить нас в важкій кімнаті
настане спокій мов в терні
багряне сяйво високосно
зігріє затінок немов в тіні
засвоївши кохання стоголосно
немов кохані лінії де я і Ти
24.03.2019
