Татку, любий мій, чекаю.
Встану вранці й виглядаю:
Може, часом, ти вже їдеш
Й на війну уже не підеш!
Буду Бога я просити:
Поможи нам боронити
Нашу рідну Україну
І мене, Твою дитину.
Щоби ворог той заклятий
Перестав нас убивати,
Зав’яжи Ти йому очі,
Щоб не знав куди стріляти.
Літаки й усі ракети,
Моджахеди й кулемети,
Все броньоване, убивче
Стало порох – їм в обличчя.
Залізяччя їх згромадим
І ми знову у сад посадим,
Будем жити мирно, тихо –
Забери від нас це лихо.
Знаю, маємо провину –
Та прости свою дитину.
В Ім’я Господа Ісуса,
Я до Тебе ось молюся.