Юна наречена. Вуаль вічності. Краса першородна, без грішна.
Ніби дівчинкою вона і була і з'явилася
З гармонічного злиття пісні і ліри
Сяяло крізь весняні покривала
І стелилося в моєму вусі.
І спала в мені. І все було її сном.
Дерева, якими я милувався,
ця осяжна далечінь, галявина з войлоків.
і кожен подив, який мене хвилював.
Вона приспала світ. Боже, співучий Боже, як ти,
як ти вдосконалив його, щоб він захотів ..
а вона не захотіла прокинутися першою? Ось вона встала і заснула.
Як же вона померла? О, невже ти вигадав цей мотив
до того, як пісня твоя була поглинута? -
Куди вона від мене поділася? Ніби...у сні... ожила..
Und fast ein Mädchen wars und ging hervor
aus diesem einigen Glück von Sang und Leier
und glänzte klar durch ihre Frühlingsschleier
und machte sich ein Bett in meinem Ohr.
Und schlief in mir. Und alles war ihr Schlaf.
Die Bäume, die ich je bewundert, diese
fühlbare Ferne, die gefühlte Wiese
und jedes Staunen, das mich selbst betraf.
Sie schlief die Welt. Singender Gott, wie hast
du sie vollendet, daß sie nicht begehrte,
erst wach zu sein? Sieh, sie erstand und schlief.
Wo ist ihr Tod? O, wirst du dies Motiv
erfinden noch, eh sich dein Lied verzehrte? —
Wo sinkt sie hin aus mir?.. Ein Mädchen fast...
Rainer Maria Rilke
* мимо цього дійства не можливо пройти, не зупинившись, не зупинивши біг часу, не можна не проникнутись, не зазирнути за цю вуаль вічності.
