Стоїть солдат, журбою скутий,
Війні немає вороття назад.
Вона, як звір, жадобою спокутий
Що не дає, щоб на землі був лад.
Невже скінчиться все отак неждано?
Чому земля палає так?
Невже війна – нездоланно?
І це вже все?.. О ні! Не так!..
Ще довго будемо ми жити
І волі іскра буде в нас палать.
Ми будемо дивитись, як зростають діти,
І кожен день зі співом зустрічать.
Стоїть солдат, журбою скутий,
Та іскра в серці ще горить.
Здійснив він подвиг незабутній,
Але душа моя болить!
Боровся він до скону,
Здолав всіляку перепону
За вільну, славну Батьківщину, -
За рідну нашу Україну.
Стоїть солдат, журбою скутий,
Війні немає вороття назад.
Вона пройшла, як потяг незабутній,
Сміється сонце, на землі вже лад.
мій вірш написаний в 2006 році
