Коли дитина ніколи не плаче,
і погляд у неї дорослий,
здається,що Бог цього не бачить,
і світ став змаліло-відносний.
Коли в очах застигло прохання,
пожити ще трішки...Боже!
Оце,не дитяче,єдине бажання,
Тебе оминути не може.
Подивись які в неї очі невинні,
а скільки там сховано болю!
Навіщо тягар цей нещасній дитині,
І мамі як осягнути Твою волю...?
А може,а може всім діткам нещасним,
Ти на небі готуєш щастя?
А може там є десь місце прекрасне,
і лиш там усміхнеться Настя?
Я не знаю чому,я не знаю навіщо,
наче в горя відібрано міру?
Дороги Твої в незбагненності вищі,
щоб в сльозах зарождалася віра...
