Біля стежечки вузької на узліссі
Трьохсотлітній дуб старезний ріс.
Він оберігав тут мирну тишу,
Варту безвідмовно завжди ніс.
Його звірі поважали і дерева,
Прислухались мудрих слів птахи,
Бо поради слушнії життєві
Всім допомагали в час біди.
Навіть грім небесний всемогутній
Не чіпав його та обминав,
Чулося глухе його відлуння,
Коли десь на поле швидко мчав.
Дуба й блискавиця не торкалась,
Шанувала мудрість його літ.
Під гіллям густим його ховались
Від дощу комашечки малі.
В лісі він наче мудрець поважний
І виховував і радив, і навчав.
Як сміливий воїн та відважний
Спокій лісу він охороняв.
