Хочеться снігу, на те і зима,
Хай він хоч трохи жалі приховає.
Хочеться радості, але нема,
Думка у нетрях її не шукає.
Крутить торнадо у серці пітьма,
Хвилю цунамі печаль підіймає.
Хочеться світла, а сонця нема.
Хочеться вірити - все проминає...
Де зупинитись, чи треба іти?
Навіть вклонитись не вмію...не знаю.
Хто і навіщо створив ці світи,
Де все так боляче швидко зникає?
Роки розділені на місяці,
Тижні, години, секунди, хвилини...
Наче доріжка сльози на щоці,
Легко стирається доля людини.
Все надважливе - комусь незначне,
Хтось вибирає, диктує і важить...
Правду сказав Соломон - все мине.
Небо розсудить, і з часом - покаже.
Цінне, і те, що не варте гроша...
Сенс зрозуміти не кожному вдасться.
Боже, чому так страждає душа?
Люди ж на землю приходять для щастя...