вже загусли відтінки
різнобарвних білил
фіжми дів фантастичних
вже занурились в Ніл
до натхнення прибульців
півхвилини чи дня
не прив’язуй до серця коня
дзвінкомовні Софії
не тримайтесь за пил
канделябри мов змії
чи сріблястий вініл
ще до того як в сукнях
ранком зійде краса
припасіть-но для змія вівса
все оте нестерпимо
та терплячі минуть
смак зрадливого маку
заплітає редут
на болотах відчайних
поза краєм плота
або пан або злодій
або темна вода
