Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Неволя і воля, підміна понять. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ніна Незламна, 14.01.2025 - 10:40
Реальність нашого життя... на жаль! Прочитала вашу відповідь на коментар п. Лізи. Цікаво написали.А у нас давно геноцид...хіба,ще хтось цього не розуміє Нехай щастить! oreol відповів на коментар Ніна Незламна, 14.01.2025 - 10:45
Дякую за відгук, а відповідь дав з загальнодоступних джерел в інтернеті, вся інформація в відкритому доступі Спочатку хотілось написати лише "Якщо ви в глухому куті, рух ваш вперед лише в голові." Потім - прийшло продовження, можливо й не зовсім вдале й слід колись буде допрацювати, переосмислити. oreol, 14.01.2025 - 10:36
В українській мові назва «яничари» вживалася переносно на означення ренегатів, що вірно і завзято служили чужій владі, лютих карателів, катів, поневолювачів.В одній старій українській абетці під літерою Я подано слово “ясир”. І йде таке пояснення: “Ясир – се так неволю звали, Колись давно ще за татар, В ясир жінок, дітей зганяли, Щоби з них мати яничар”. Натомість українські полоненики – їх називали “рус” – масово потрапляли на територію Османської імперії, І їх уже брали переважно для фізичної роботи. Бо такий був попит у той час в османському суспільстві: воно було вже заможне й могло собі дозволити розкіш – невільницьку працю, а також люкс – дівчат. Останні опинялись у родинах, де їх використовували як наложниць і хатніх робітниць. Хлопці зазвичай також працювали в господарстві своїх власників. До речі: ще перед тим, як татари почали пропонувати свій ясир османцям, вони 200 років продавали його християнам і майбутнім членам Євросоюзу – генуезцям: ці вивозили ясир у Єгипет і Західну Європу. Тому історія українців у работоргівлі почалася задовго до яничар та османців. Але всетаки ці люди не вважали неволю кінцем життя й шукали собі можливості влаштуватися в османському суспільстві.
ні і воля означає інше .
"Коза была любимым домашним животным крестьян. Как пасли козу? Козу привязывали к колышку или камню («казу») за верёвку. Эта верёвка называлась «вера». «Вера» была строго определённой длины. Длина «веры» была такова, чтобы козе хватило травы на одну паску. Если веревка будет длиннее, то коза может запутаться в ней. Если веревка будет короче, то коза может остаться голодной. Тот конец верёвки, который привязывали к «казу», назывался «любовь». Тот конец «веры», к которому привязывали козу, назывался «надежда». Таким образом, начало «веры» есть «любовь», а конец «веры» — «надежда». Коза бегала по кругу и «надежда» описывала окружность, поэтому и говорят «круг надежды» и «надежда умирает последней». Площадь круга и, соответственно, количество травы, которое было отпущено козе хозяином, называлась «свобода». А то, что находилось за пределами круга «свободы», называлось «воля». Свобода – это безопасность, надежность, а воля это нечто не предсказуемое, анархия, хаос. Поэтому правильно говорить «получить свободу» и «вырваться на волю». Если глупая коза порывает с устоями, то есть рвет веревку, то теряет надежду на свободу и вырывается на волю, где её поджидает смерть: она может запутаться, заблудиться, её может задрать волк. Свобода – это неволя, невольничья жизнь у хозяина. Воля – это смерть глупой козы, место, где нет места вере, надежде и любви." Згідно з китайським гороскопом, Коза створена Богом для послуху і підпорядкування. Вона намагається влаштувати своє життя так, щоб бути в безпеці, завжди ситою і нічого не міняти. Завдяки своєму характеру, Коза легко пристосовується до людей і легко дозволяє себе прив’язати. Згідно з китайським гороскопом, почуття особистої свободи у Кози зовсім не розвинене або розвинене слабо. Їй подобається, коли її опікують, захищають, коли нею керують. Сама вона ніколи не знає, який шлях варто обрати і покладаеться в цьому на інших. Такого поняття як ми не може бути взагалі. Убивають тут, геноцид. |
|
|