Недовго вслухалася в ранкову тишу двору вузу ворона. Хвилин за двадцять її наповнили різні звуки – тупання ніг, розмови, щирий сміх студентів і викладачів, які крокували до дверей навчального закладу. Коли продзвенів дзвінок на заняття, Арона підлетіла до одного з вікон будівлі, сіла на підвіконня і почала уважно слухати те, що говорив викладач. Їй було цікаво це робити. А коли студенти вийшли із приміщення на перерву, пішла й вона, кружляла подвір’ям, на дерево сідала. Уже в перший день ворона уважно прослухала декілька лекцій. Їй сподобалась медична, природнича наука. Лекції з інших дисциплін вона не слухала. Ворона сідала на підвіконня різних кабінетів, де сиділи студенти різних курсів, і залишалася тільки на тих, з яких могла почути щось про медицину чи природу. Те, що говорив викладач і студенти, вона швидко запам’ятовувала. Отак навчалася ворона Арона. Згодом пташка зробила собі гніздо на одному із дерев у дворі ветеринарного університету і вже не літала з парку до парку, хіба що у вихідні. Мудру ворону помітили викладачі і студенти. Але не проганяли її. Нічого ж поганого не робила – у вікна не стукала дзьобом, не голосила. Просто сиділа собі на підвіконні й дивилася та слухала уважно.
За якийсь час викладачі і студенти звикли до незвичної пташки. На перерві вони виносили навіть їжу їй – канапку зі сиром чи ще щось смачненьке давали. Дякувала їм сердечно за це.
За рік Арона отримала дуже багато знань. Адже слухала лекції з медицини та природознавства, які проводили викладачі для студентів різних курсів. Тепер ворона захотіла і практики набути. Про це вона сказала Рексу, якого час від часу Софійка приводила до ветеринарного університету, коли гуляла з ним. На подвір’ї вузу або під його ворітьми вони спілкувалися.
- Софіє! Моя подруга Арона здобула медичну освіту. Прослухала лекції викладачів, сидячи на вікні кабінетів, в яких проводилися заняття для студентів. Тепер вона хоче трохи практики набратись. Хоче побачити, як надають медичну допомогу в лікарні хворим пацієнтам, - сказав пес дівчинці.
- Поговорю про це зі своєю мамою. Вона ж два дні на тиждень працює у ветлікарні.
- Гаразд. Не забудь.
- Не забуду.
Софійка зробила те, що пообіцяла. вуговорила маму впустити ворону Арону до свого медичного кабінету в лікарні. Правда, перед тим дзьоб і лапи їй обробила антисептиком. Коли ворона вперше прийшла з пані Тетяною до кабінету, то побачила, як вправно пані Тетяна надає медичну допомогу хворим тваринам. Першим пацієнтом, який до неї завітав у той день, тобто, його привезли на ліжковій колясці, був бурий ведмідь. Він перечепився за корінь дерева і покотився з гори. Як наслідок – зламав собі одну лапу і потовк тазову кістку. Мама Софійки зробила ведмедю укол – ввела знеболюючий препарат, вправила кістку на лапі, перемотала її. А потім таз оглянула. Там були забої, але переломів не було. Про це свідчив і рентген, який ведмедю встигли вже зробити.
Тож пані Наталя тільки обробила рани і заклеїла їх пластиром. Ведмідь трохи посопів, але вдячний був лікарці за допомогу.
- А ти, що тут, вороно, робиш?- спитав у Арони, коли його вже хотіли вивозити з кабінету.
- Вивчаю досвід пані Тетяни. Хочу теж лікаркою стати.
Розсміявся ведмідь, та так голосно, що аж лампа, яка стояла на столі, підскочила.
- Ну, ну! – насварила пані Тетяна ведмедя.
- Вибачте, - сказав він. – Вдячний вам за все.
Ворона усміхнулась. Пані Тетяна теж, хоч і не розуміла, що ведмідь сказав.
- Ну як тобі перший день? – спитала вона у ворони під кінець зміни.
- Трохи страшно. Тварини приходять з різними скаргами, різними болячками. І ви всім допомагаєте.
Пані Тетяна не знала воронячої мови, але інтуїтивно відчула те, що сказала пташка.
- І ти навчишся всього, якщо будеш уважно спостерігати за тим, що я роблю і слухати, - мовила жінка.
- Буду!
ID:
1035770
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 19.03.2025 11:47:57
© дата внесення змiн: 19.03.2025 11:47:57
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудова казочка! 
