Багато є таких, хто вміє “поеносити”,
Ті можуть не мовчати й “партію” підносити.
Чи з тим, хто на “олімпі” будувать відносини…,
Хвалить володаря лаврового вінця,
Від занепалого народу, чи особистого лиця.
Такі от житимуть “в дворі” та ореолі слави,
Обласкані, слюнями й поцілунками держави.
Копитом бити в груди й словами для угод,
Визнання мати “цезарів” та безліч нагород.
Але уся хвала на користь влади, то вже звичне,
Не суть, що те Розумне, Добре та і Вічне.
А лестощі “парнаса”, як пил космічний - зникнуть,
Ганьби таким писакам, й забуття їм не уникнуть.
Але якщо за правду на “землю опустився”,
То він Героєм став і в час важкий згодився.
З простим народом став біду переживати,
Хліб їсти чорний з сіллю й лиш водою запивати.
У кожного є вибір – служить Не Справедливості й брехати,
Спать на перинах, ситим бути й гроші мати.
Або ж свому Народові служить й допомогати.
Не завжди ситим бути, а прийдеться - й голодати.
В. Небайдужий.
Березень 2025 рік.
