(в дарунок пані Руслані Цепенді — майстрині-аматорці, дружині Героя Володимира Цепенди, який віддав життя в боротьбі з московитами.
З циклу «МИТЦІ ДЛЯ «СОЛО» Й »СОЛО» ДЛЯ МИТЦІВ»)
Життя її біліє чистотою,
Хоч і палітри в нім — не відбирай:
Любов і сльози туляться з журбою,
Печаль і сміх палають через край...
В ті барви, серце й душу викладає —
В них утікає квітами стрічок.
Фоаміраном, в правді, день зітхає;
Сумують в гіпс ї' «Гномик» й «Їжачок»...
Печуть вогнем самотні вечорниці,
Світлиці пустку гріють кольори,
Назбирані із власної криниці
З долонь до світу сипляться в плоди...
Марія Дребіт (Голодрига)
19.03.2025 Португалія
