Ой, люлі, люлі, зіронька красна,
Чому ж твої щічки мені не досяжні?
Чому мої руки не плекають тебе?
Чому чужинці спіткають тебе?
Забрали пташину, не спитали нічого,
Розтоптали, скували серденько кволе.
Я плачу, я кличу, та хто мене чує?
А нічка байдужа лиш сльози цілує.
Ой, люлі, люлі, засинай там без мене,
Чи згадає колись пташина про все це?
Якщо серце раптом болем озветься,
Знай: у мене воно навіть не б’ється…
Спи, моя пташино, у світі чужому.
Я шепочу молитву про зустріч у ньому.
Якщо в цьому житті не повернешся ти,
Я в іншому шукатиму гнізда твої.
