Ми цінуємо завжди доброту,
У грішнім світі де підлість та зло.
Та замість цих рис, щоб мати мету,
Маємо часто пусте джерело.
Лиш щиросердність бере, що дають,
Щедрість – позаду – її знову б'ють.
Керують світом брехня й жадоба,
А підганяє це тільки злоба.
Страх і зневага – це успіх орди,
Не добросердя й чутливість душі.
Можна купити це все за гроші,
Бо шлях до трону він цінний завжди.
Є прямодушність – та ще особа,
Що небезпечна як та хвороба.
А лицемірство то всім роздають,
І незалежно у кого є лють.
Усе як і є – і правда, і зло,
Вони ведуть нас у нашу мету.
Всі хочуть добра велике число,
Але забувають про доброту.
Мирослав Манюк
20.03.2025
