. "Мені тринадцятий минало ..."
Т. Шевченко
Копаюсь в пам'яті - на дні...
І споминаю, як сьогодні.
Мені одинадцять минало...
Яскраво сонце так сіяло
І купка молодих хлоп'ят,
Як зграйка малих пташенят,
Зранку зібрались на леваді.
Та це не було на заваді,
Відчути цей Великий День...
... В душі пливла мелодія весела.
Була весна... Розквітли села,
Черешнями в замріяних садах.
Малиново палав на школі дах.
Кругом лунав церковний дзвін,
Будив у серці радість він...
А на душі таке блаженство,
Що наше буйнеє шаленство,
Ніби заснуло раптом в нас...
... Приходить спомин цей до мене
І завмирає буття шалене.
Усе це бачу ніби в сні,
Але блаженно так мені...
Чому красиво так було?
Чому в повітрі там пливло
Разом із звонами село?..
Тепер загадку розв'язати мушу,
Чому блаженство огортало душу?
Чому у пам'яті цей день тримаю?
Чому, чому? Я і тепер... не знаю!