Ніч. знову холод огортає моє тіло. Я не відчуваю своїх рук. Розплющую очі і не бачу нічого, крім темної кімнати. Мені страшно. Я піджимаю ноги під себе, обіймаю їх руками, повертаюсь на бік і знову заплющую очі… Сльози! Вони краплинами падають на підлогу. Я намагаюсь заснути, але цей біль в середині, немов стиснутий у руці кактус, не дає мені спокою. Він коле моє серце, дряпає мою душу, намагаючись вбити! Страх! Я боюсь, боюсь того, що, можливо, вранці, я вже не прокинусь. того, що, можливо, завтра буде ще гірше, ніж сьогодні. Біль. Нестерпний біль. Моє життя перетворилось на жахливий фільм, в якому мені належить головна роль. Усі мої страждання приносять іншим лише задоволення. Вони насолоджуються, дивлячись на тортури. Люди! Люди, які мене оточують не розуміють, як це важко і боляче бути самотньою. Саме так, самотньою, адже, лежачи на холодній підлозі та дивлячись на стелю, можна зрозуміти досить багато важливих речей… Мені хочеться вилізти на дах, підійти до краю, розвести руки, закричати на повні груди і вмерти. Так, вмерти, адже, чи варто жити, коли людина, яку ти кохаєш, просто не помічає тебе, коли тебе постійно переслідують біль, страх та самотність??? Ні! Я більше так не можу. Я йду, йду туди, де вже ніколи не буду страждати, де завжди буду потрібною та коханою, де без потреби буду відчувати підтримку….. Йду ВНІКУДИ!!!!!!!!!
ID:
143492
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.08.2009 21:00:37
© дата внесення змiн: 30.08.2009 21:00:37
автор: baby Boo
Вкажіть причину вашої скарги
|
