Вмикаю музику, відключаю реальність.
Помирати за принципи сьогодні-банальність.
І кохання вірного як в Ромео й Джульєтти
Вже не знайдеш тепер. Хай б'ють кастаньєти.
Одна свічка не зможе розвіяти морок.
Віра і цінності для наш лише порох.
І духовна спільнота переконує нас,
Ми не слухаєм їх, вперто граємо джаз.
Швидкоплинний цей світ знов лякає мене,
Те що вчора-новинка, вже сьогодні-старе.
Як маленьке дитя я тікаю від всіх,
А у спину(не дивно) знов злорадний цей сміх.
