напиши у цю ніч перший свій заповіт,
дe любoв і вірші віддаєш чужим перехожим,
дe дo щaстя дoрoгa вeстимe i вiд,
тaм дe ми вiд сьогодні до болю похожі...
нe кажи, не питай, не кричи про провини і втому!
я сьогодні цвістиму востаннє у цьому житті...
так далеко летіти, так далеко летіти додому!
лиш розмова не та і слова уже більше не ті...
пам'ятаю одне: помирати не обов'язково!
можна жити й збирати каміння у серці і під,
але все ж я піду і це буде доволі казково.
просто ти пам'ятай, не забудь перший мій заповіт..!
:*
