Це не той кого я покохала,
Це не той кого я віднайшла.
Кажуть так: час людину міняє,
Правду кажуть, страждає душа.
Не скажу, що він був ідеалом,
Ідеальних людей не бува,
Я це знаю, і кожен там само
Та, на жаль, це Кохання не зна.
Може в чомусь він і помилявся,
Може щось він робив і не так,
Не старався, усяке траплялось
Я дивилась, чекала на знак.
Як не дивно, нічого не сталось,
Хоча все-таки щось і було.
Зустрічався хтось з ким й розлучався,
Все мінялось й по колу знов йшло.
Та, напевно, була я слабкою
Не змогла я його вберегти,
Окунувся у дірку він чорну
Зайти можна, а вийти – вже ні.
Й не минуло багато так часу,
Може рік, ну а може і два
Та тепер це вже інша людина,
Не особа, пуста це душа.
Життя ціль – алкоголь і гуляння,
План в майбутнє – достатньо й на день
Може він загубив своє щастя?
Та чому я мов винна за це?
Досить. Геть, пропадіть дурні думи!
Все. Кінець. Треба далі іти!
Чи багато такого ще буде?
Певно так. Та зі мною вже ні!
просто писать..читатель сам найдётся...
Дуже цікавий вірш. Мені сподобалось
