Найясніше небо, найчистіші води,
Там де тішить сонце мою малу землю,
Маю я потребу возвеличить вроду,
БАтьківщини-неньки, за неї Бога я молю.
Щоб на моїй Волині жилося всім щасливо,
І злагода у серці в земляків й гостей,
Дарувала змогу закохатись в диво,
Волинської природи, до щему їх грудей.
В заквітчані долини, де верби над рікою,
Полощуть сльози-віти, замислені в думках,
Про течії-хвилини, нестримно що з водою,
З гімном аква-віти мандрують по світах.
В густі ліси шумливі, що ховають рай озерний,
І в золото пшениці,що в сині неба потопа,
Ти радість України, Волинь ,душі приємна,
Горджусь, що по твоїм стежинам я ступа...
Гарний вірш, земляче. 
