До тебе долетіти так не просто.
Вчорашній день у тиші догорав.
З моїм натхненням ти одного зросту,
Десь причаївсь на кінчику пера.
До тебе долетіти…. і навшпиньки
Твоїм життям замріяно пройтись.
Ми будемо щасливі знов як діти,
Де світ вже листопадом постеливсь.
Ми будемо в мовчанні навіть схожі.
Зізнаннями знов вечір причастивсь.
А пам’ятаєш, просто перехожі
Були з тобою ми усе ж колись.
Мені перший варіант більше до душі. Там йде гарно смисловий наголос на "колись", вписується пречудово "причастивсь", тому цей варіант мені до душі.
Гарно написали, навіть дуже, молодець!!!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мені також перший варіант більше до душі... А якщо і вам, то вже точно так і залишу. Надобраніч, дякую за допомогу і теплі слова!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро! Ось ще один варіант останнього куплету:
Ми будемо в мовчанні навіть схожі
І пошепки так солодко відверті.
А пам’ятаєш, просто перехожі
Були з тобою ми на цій планеті.
