Шукаю казку безпечну,
щоб почитати перед сном…
Ховаюсь від вогких волокон ночі…
Місяць, підстав мені
свій черпачок помити ніжки.
Заколиши мене співом старого флюгера,
Я випишу тобі перепустку до мого сну.
Вийдеш під моє віконце, смикнувши павутину,
щоб я знала, що ти вже тут…
Стрибають,
голими п’ятами лоскочуть вишні,
коли здоганяєш мене в садковому схроні,
коли хапаю ротом що попало, аби напитись,
з бігу шаленого, з жару сердечного…
Із кухля мідного літописця ночі
ллються сказання пророчі…
А рукам твоїм все немає прихистку…
Під сорочку шугнули, немов горобці бешкетливі,
під волоссям шукали таємниці всесвітні…
Намагались пальці твої вії мої сполохать,
вуста мої з вишнями плутали,
і ще блукали у пошуках моністо
в таємних сховках в декольте…
Скирта зібрала багато милих ароматів
залишитись охочих у волоссі…
І мов закляття зчитуєш з обличчя
якесь незвичне світло збудженої жінки.
...вуста твої, вуста гарячі,
відшукують невпинно смачні і соковиті
ласоші, так щедро здобрені моїм охриплим о-о-о...
Рахуєш зорі, спить світанок,
пригрівся в затишку твого волосся
тонким, мов соломинка, візерунком…
А я шукаю безпечних казок почитати,
Ховаюсь від сусідських ліхтарів,
від вихилясів переляканих кущів,
які зненацька на шляху збігались в купку…
Шукаєш казку, гублячись в тенетах ночі,
Знімаєш пахощі мої з сутани заборон,
Та де там, і дощу бракує, щоб відмити
Навічні розписи підшкірних пам’яток
Вогню ..............................Ти вже не йди,
Заснем обоє на долонях ранку…
09.07.2011р.
Дякую !!!
