______________________________"Я - корова, я - і бик,
______________________________Я - і баба, і мужик."
(народний вислів, ст. Борщі, Одеська обл.)
Ж'інки в нас нема цивільної!
Вона з'авжди в нас - як фронтова!
Із вогню, з води спасе дитину, і:
Чоловіка, батька, діда підійма.
І хоча минули вже часи нелегкі,
Гул той зник війни тяжкої,
Та усе Вона, хоча не легко їй,
Тягне все на с'обі й за собою.
Дома Вона – добра господиня,
У печі / плити завжди стоїть,
Зберігає вогнище родинне,
Так що, і у вік потому не згорить.
Недоспавши, цілі ночі доглядає,
Пестить свого сина або дочку.
Ну а потім – на порозі дому все чекає
На своїх, уже дорослих, голубочків.
І не легко кожен день працює,
Хоча завжди виглядає наче цвіт,
Наче цвіт той квітки польової,
Що красою урятую світ.
Вона вчить дітей; лікує тіло;
Хліб пече; будує; одяг ш'є.
Добре знає кожне діло,
В поміч чоловіку постає.
Але все оте – для неї пустощі,
І плита, й робота, й мозолі.
Аби діти виростали в мудрості,
І батьки були здорові і живі.
І родина щоб була вся поруч,
Бо лишень для них Вона живе.
Вона для них - як свічка в ніч, запалює себе власноруч,
Та зігріває їх, віддаючи усю себе.
Пройде час, і осінь змінить літо,
Але не згасне той вогонь в душі.
Вони в нас – зовсім не цивільні!
На фронтах життя – Вони в нас фронтові!
10.09.2011
́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́
ID:
280264
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 12.09.2011 23:32:40
© дата внесення змiн: 13.09.2011 10:31:37
автор: Володя Падалко
Вкажіть причину вашої скарги
|
